НА СПАЦЕР

Вдіну сукню гранатову
Із блискучим пасом,
Мешти нові си обую
З високим обцасом,
До торебки люстро кину,
Телефон, полярис,
Ще дзигарок си надіну
Й зо два перстні нараз.
Трохи очі підмалюю
І закручу кугіль,
Ну а брови так підведу-
Би були як вугіль.
Ще си лиця насмарую-
Най будут ружові,
І коралі си зачіплю
Із перлів чудові.
Жакет візьму собі в руку-
Може бути зимно.
Й з чоловіком в центр підемо
Поки ще ся видно.
Я на нього строго гляну-
Чи фасонг тримає,
Чи як галицький кавалір
Нині виглядає?
Же би люди не казали,
Що погана жінка-
Мусит мати такий вигляд,
Як нова копійка.
А то значит- гарнітур,
Глянцовані мешти,
Ще сорочка щоб у тон
Й дуже всього решти.
Зачіска, лице і руки-
Гарні, це важливо.
Мова мудра і поважна-
Щоб не матів злива.
В нас то дуже сильно значит
З ким ідеш під руку,
Не сховаєш від нікого
На мешті пилюку.
То не зовсім просто є
Так планку тримати,
Але як поваги хочеш-
Тре терпіня мати.
Як усе, що є не так
Ми підкорегуєм-
Вже спокійно собі в центр
З милим спацеруєм.
Йдем по Ринку крок за кроком-
Як пани поважні.
Вліво, вправо кинем оком-
Галичани справжні.
Ну а потім вільний столик
Під навісом знайдем,
І на каву в гарну кнайпу
Ох як радо зайдем.
Я до тої філіжанки
Ріжноти закажу.
А чи було все до ладу
Потім вам розкажу.
Люда Бурда