Літосвіта. Лекція 2. Володимир Арєнєв. Герой та персонажі: умови співіснування в тексті. Висновки.

1. У "живого персонажа" має бути зрозумілий мотив.
2. Ми маємо зрозуміти, чого хоче цей персонаж на старті. 
3. Те, чого хоче герой на старті - це тільки початок, арка персонажа. Бажань може бути декілька: одне на довгій дистанції, інше - на короткій.
4. Треба розуміти, чим буде зацікавлювати наш персонаж читача: а)харизма, б) активність в) професійність. Всі три характеристики ми не включаємо одразу. персонаж може мати дві або одну, бо в нього мають бути сильні та слабкі місця.
5. Художній текст - це не набір подій, це - твір, коли все зосереджується навколо певного меседжу. Меседж - це те, що розуміє читач, після прочитання твору. (доступне й гарне пояснення ідеї, як на мене; краще за книжкове)
6. Всі події, які стаються з героєм, працюють на розкриття ідеї.
7. Коли ми втягуємо героя у конфлікт, ми розкриваємо його справжню сутність.
8. Виклики, що повстають перед персонажем, мають демонструвати його слабкі сторони, щоби він починав розуміти, що в нього не так і пропрацьовувати їх починав (або не починав - прим.авт.)
9. Якщо герой потрапляє в інший світ, то добре, коли він згадає не просто про те, що хоче повернутися додому (або не хоче - прим.авт.), а й чому: рідні, друзі, інші спогади.
10. ЧИТАННЯ. Особливо в тих жанрах, у яких пишеш.
11. Треба звертати увагу на біографію персонажа - вона формує репліки, мовлення - освіта, сім'я, вік тощо. Це стосується і другорядних персонажів.
12. Буденність та екстрим для кожного персонажа - різні.
13. Зазвичай ми запам'ятовуємо 2-3 деталі опису, тому варто виділяти саме особливе.
14. Прізвиська, які дають інші персонажі героєві - гарний спосіб характеристики.
15. Хронологія - це дуже важлива річ для великих творів.
16. Точки опори персонажа\його "я": 1) що визначає ставлення до батьків; 2) що є найбільшою пристрастю; 3) що є найбільшим страхом?
17. Не бійтеся переписувати твір.
18. Є дві категорії письменників: архітектори (хто все продумує) та садівники (хто пише за покликанням (інтуїції (?) - прим.авт.))
19. Чим більше ви пропрацювали на старті - тим легше створювати потім.
20. Часом антагоніст цікавіший за протагоніста, тому що він неідеальний. Тому у протагоніста теж має бути темна сторона. "Ми розуміємо, що він падлюка, але він жива падлюка"
21. Якщо головний герой викликає тільки симпатію - це слабкість в образі персонажу, непогано, якщо часом він дратує (коли хочеться запитати: куди ти йдеш, йолопе? або: що ти робиш, дурню?)
22. Ми багато підтягуємо у твори зі свого читацького та глядацького досвіду.
23. При побудові сюжету ми робимо все, щоби герой вляпався якнайгірше, але бажано не робити його плаксивим страдником, бо пасивна мотивація не буде рухати персонажа. Потужне відчуття провини - це пасивна мотивація, тому що персонаж скорше замикнеться у собі, а не буде рухатися вперед. Бажання помсти або здобуття чогось - сильніший поштовх до дії. Сором'язливість, сором - скорше за все змусить замкнутися у собі.
24. Мотиви "замкненості у собі", коли персонаж багато рефлексує, думає, переживає - недолік сучукрліт (та укрліт взагалі? - прим.авт.)
25. Діалог має бути як фехтування, де кожна фраза - випад. (не думаю, що мається на увазі, де кожна фраза "випад у сварці". Скорше - відточена, влучна в ідею, так або інакше веде до неї - прим.авт.). Діалог має відбивати зовнішній або внутрішній конфлікт. (тоді він небе змістовну інфо для тексту твору, як я зрозуміла - прим.авт.)
26. В ідеалі, вся історія - це історія зміни персонажа.
27. Все, що ми пишемо - ми моделюємо через досвід: читання, фільми, спілкування тощо. Найважливішим для письменника є: читати, писати, спілкуватися.
28. Можна робити нотатки при читанні нонфікшена. Для кожного твору можна завести окремий блокнот\папку + виписувати звідки взятий фактаж: джерело+сторінка.