9 клас, переказ

 Батьки і діти

        Якось до редакції журналу написала листа восьмикласниця. У ньому йшлося про те, що дівчина соромиться власних батьків: вони обмежені, неосвічені, немодно вдягаються, неправильно наголошують слова. Протягом останнього року авторка листа жодного разу не вийшла з дому разом з батьками. Коли в школі призначають батьківські збори, дівчинка навмисне не сповіщає про це батьків. 

        Що ж перешкоджає дівчині шанувати людей, які дали їй життя? Наївно думати, що причиною є немодне вбрання чи неправильна вимова слів. Доросліючи, молодь починає серйозно замислюватись над своїм місцем у суспільстві. Вона бажає престижу. 

          До 14 років підлітки намагаються скласти оцінку поведінки членів сім’ї, їхнім характерам, моральним рисам. Їх починає цікавити становище батьків у суспільстві, їхні посади, ставлення до них співробітників, знайомих, сусідів. Та чи кожен чотирнадцятилітній спроможний зрозуміти, що посада й зарплата – лише зовнішні вияви значущості будь-якої людини? Що справжнє багатство сім’ї – не меблі й одяг, а духовна спорідненість, близькість між дітьми й батьками? 

          Толерантність у ставленні до найближчих людей не є виявом слабкого характеру. Толерантність є наслідок розуміння життя і мудрості. Кожне наступне покоління відрізняється від попереднього. Тому й кажуть у народі: “Стався до батьків так, як хотів би, щоб діти твої ставились до тебе”.

Творче завдання: Любов та повага до найрідніших.