Джозеф Конрад

 Джозеф Конрад - др.пол.ХІХ-поч.ХХст — один з найвидатніших англійських прозаїків, народився в Житомирській області, м. Бердичів. 

Його твори мали великий вплив на багатьох письменників, серед яких Ернест Хемінгуей. 

Батько майбутнього письменника належав до шляхетського роду гербу Наленч (Nałęcz), перекладав з англійської та французької на польську Шекспіра та Гюго. Він приохотив Юзефа до читання польською та французькою. У 1861 його заарештували за активну участь у підготовці повстання та вислали до Вологди. Його дружина Евеліна Коженьовська з 4-річним сином поїхала за чоловіком на заслання.

1865 — через хворобу дружини Аполон Коженьовський домігся переводу до Чернігова, де, за кілька тижнів, 11 квітня 1865 року, мати Юзефа померла від туберкульозу. Батько з сином переїхали спочатку до Львова, потім до Кракова, де 23 травня 1869 батько Юзефа помер, залишивши свого 11-річного сина круглим сиротою. Заопікувався хлопцем брат його матері Тадеуш Бобровський.

1874 — після відмови прийняти австро-угорське підданство 17-літній Юзеф Коженьовський, щоб не бути призваним до російської армії, вирушив до Марселя і влаштувався моряком французького торговельного флоту.

Джозеф Конрад прожив сповнене пригод життя, був задіяний у контрабанді зброї та політичних змовах, що пізніше відобразив у його творах. Пережив і невдале кохання, яке занурило його в глибоку депресію та підштовхнуло до невдалої спроби самогубства. Подорож до берегів Венесуели дала матеріал для роману «Ностромо» (перший помічник капітана з корабля, на якому ходив Джозеф Конрад, став прототипом для головного героя).

1881 (24роки) — отримав сертифікат на право бути капітаном і британське підданство.

1889 — замислив відвідати Центральну Африку, став капітаном річкового пароплава. Побачені ним жорстокість і звірства лягли в основу одного з найвідомішого твору - «Серце темряви».

У віці 36 років через погане здоров'я залишив море і вирішив присвятити себе літературній праці. Перші твори про екзотичні країни створили Конраду репутацію романтика. Ці помилкові уявлення переслідували його все життя. 

Помер від серцевого нападу і похований на Кентерберійському цвинтарі, Англія.

«Серце пітьми» або «Серце темряви» (англ. Heart of Darkness) — роман англійського письменника Джозефа Конрада. Твір вперше опубліковано у трьох частинах на сторінках Блеквудського журналу (англ. Blackwood's Magazine) у 1899 році, а 1902 року вийшло окреме видання книги[5].

"Серце пітьми"

У романі розповідається про англійця Марлоу, якого бельгійська торгова компанія відправляє в Африку, де він стає капітаном річкового пароплава. Марлоу має важливе завдання — повернути Курца, що добуває слонову кістку, назад до цивілізації.

Основну частину книги займає розповідь Марлоу від першої особи про його подорож уздовж тропічної річки, серед зовсім невідомих європейцю територій. Його розповідь сповнена моторошних подробиць про життя тубільців та описів заведених в далекій колонії порядків.

У вислові «серце пітьми» вбачається не тільки географічне положення «чорного континента», куди ще не ступила нога цивілізації, але й «темрява в душі» людини.

Передісторія твору

Наприкінці XIX століття Конго потрапило під владу бельгійського короля Леопольда II, який всіляко експлуатував місцеве населення у гонитві за ресурсами, зокрема й слонової кістки. Жертвами жорстокого режиму стали мільйони людей.

В основу книги ліг власний досвід письменника. 1890 року Конрад підписав контракт з бельгійською компанією та здійснив подорож до Конго, де став свідком нелюдських дій «емісарів світла». 

У творі використано прийом розповідь у розповіді.

План твору

1. На борту яхти «Неллі», яка стала якорем у гирлі Темзи, Чарлі Марлоу  розповідає своїм приятелям-морякам про те, як йому довелося стати шкіпером річкового пароплаву бельгійської торгової компанії, що спеціалізувалась на слоновій кістці. 

2. Головним завданням Марлоу було здійснити мандрівку горіріч Конго, щоб повернути назад до цивілізації найпродуктивнішого агента Курца, який обіймав важливу посаду в факторії та відправляв слонівки більше, ніж усі інші агенти.

3. Курц був легендарною особою, але всі ці уявлення розвіялися, коли Марлоу таки добрався до Курцової станції. Цей «найкращий представник цивілізації» силою зброї забирав в місцевого населення слонівку та навіть проголосив себе їхнім богом. 

4. Марлоу не вдалося повернути Курца назад до цивілізації, адже той помер від пропасниці, а останніми його словами стали: «Жах! Жах!».