Панас Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

 1. Біографія

Панас Мирний

(1849-1920)

Панас Якович Рудченко (літературний псевдонім Панас Мирний) народився в Миргороді на Полтавщині в сім'ї бухгалтера. Добрі родинні традиції виховували в дітей любов до батьківщини.

Навчався в Миргородському та Гадяцькому училищах, приділяв багато уваги самоосвіті, багато читав, любив твори Т.Шевченка, І.Нечуя-Левицького, вивчав іноземні мови, мріяв про літературне майбутнє. 

У 1871 році письменник оселився в Полтаві, був бухгалтером у казначействі, згодом обіймав різні посади в губернській казенній палаті — тодішній адміністративно-фінансовій установі. Хоча він і не надто переймався кар'єрою, однак завдяки своїм здібностям дослужився до високого чину. 

Справжнім випробуванням стало для прозаїка останнє десятиліття його життя. Під час Першої світової війни загинули двоє його синів, а переживання згубно позначилися на його здоров'ї.

2. Літературна творчість

Свій шлях до літера у юному віці. 

Перші твори написав наприкінці 60-х рр. Через цензу вірш "Україна" та оповідання "Лихий попутав" побачили світ за кордоном - у львівському журналі "Правда".

Найбільшу славу й літературне визнання приніс Панасові Мирному роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", уперше видане в Женеві в 1880р. Зацікавив читачів і роман "Повія", що друкувався частинами і повністю був опублікований лише після смерті автора.

Панас Мирний відомий також як поет і драматург, автор драми «Лимерівна», комедії «Перемудрив» та інших творів. Писав він і гострі публіцистичні статті на захист української культури («Про мову», «Рідна мова»). 

До історії літератури Панас Мирний увійшов як визнаний майстер реалістичної прози. Його творчість відзначається точним відтворенням народного побуту, гострою соціальною проблематикою та психологізмом.

3. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

Рід літератури: епос.

Жанр: соціально-психологічний роман.

Тема: зображення життєпису злочинця Сіпки від його народження до ув'язнення на каторгу

Ідея: якщо суспільство недосконале, то рано чи пізно народ бунтуватиме; заперечення боротьби з неправдою через злочин.

Художній напрям: реалізм.

Герої: Чіпка Варениченко, його мати Мотря, батько Іван Вареник (Притирка, Остап Хрущ, Хрущов), баба Оришка, друг Грицько Чупруненко, його дружина Христя, Матня, Лушня, Пацюк, москаль Максим Ґудзь, його дружина Явдоха й дочка Галя, судовий секретар Чижик. 

Історія створення роману

У роботі над романом автору допомагав його рідний брат Іван Білик (псевдонім). 

Робота над твором тривала з перервами майже чотири роки. Задум виник після однієї випадкової ромови. У квітні 1872р. перед Великодніми святами автор їхав із Полтави до Гадяча до батьків. Від візника він почув історію про Василя Гнидку, заможного селянина, який очолив банду злодіїв, що грабувала і вбивала людей. 

Панас Мирний вирішив вивчити соціальні обставини, що змусили звичайну людину стати злочинцем. Спочатку написав нарис "Подоріжжя од Полтави до Гадяча", а потім повість "Чіпка", яка згодом розрослася до роману. Ознайомившись із повістю, Іван Білик порадив брату зробити "народний роман на основі щирого реалізму". Окремою сюжетною лінією була виписана історія династії панів Польських, життєіий шлях Максима Ґудзя, чіткіше представлений образ Чіпчиного товариша Грицька.  

Іван Білик, окрім редагування тексту, написав розділи "Новий вік", "Старе - то поновлене". 

Роман був завершений у 1875 році, однак через цензурні заборони був виданий лише 1880 року в Женеві, а в межах російської імперії аж в 1903 році. 

Роман видавався під двома назвами. "Хіюа ревуть воли, як ясла повні?" - назва, запропонована Іваном Біликом.  Вона запозичена з Біблійної книги Йова. Героя спіткали різні нещастя, він втратив все, але зберіг віру та добропорядність. Через цю назву автори підкреслюють відповідальність людини за власне життя. Форма риторичного запитання підкреслює також те, що у суспільстві, в якому права людини на гідне майбутнє захищені, менше причин для конфліктів. 

Друга назва "Пропаща сила" вказує на марнування людиною власних можливостей через соціальну несправедливість. 

Жанрові особливості та проблематика твору

У романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» порушується ціла низка проблем: людина й суспільство, мораль і соціальна відповідальність, людина і воля, селянин і земля, виховання й родинне життя. А основною виступає проблема «пропащої сили». Недарма Панас Мирний та Іван Білик додали до твору промовистий підзаголовок «Роман з народного життя». Урядова реформа 1861 року, що скасувала кріпацтво, на ділі знехтувала справжніми інтересами селян, замінивши одні форми поневолення на інші. Унаслідок цього потужна народна енергія, обмежена несправедливими соціальними бар'єрами, витрачалася марно, а то й на шкоду суспільству. Важливою в морально-етичному та психологічному плані є проблема вибору. Найяскравіше ця проблема розкривається на прикладі долі головного героя Чіпки Варениченка, який у своїх «пошуках правди» порушив засвоєні з дитинства моральні приписи й обрав злочинний шлях.

У романі порушено важливі для суспільства соціальні проблеми, тому він є соціальним. Соціальні процеси показані через психологію героїів, їхні думки, прагнення, переживання, тому він психологічний.

Отже, проблематика твору:

1. питання добра і зла

2. батьки і діти

3. життєвий вибір

4. кохання і сімейні стосунки

5. людська гідність і свобода

6. злиденне життя селян, їх неосвіченість, яка тягне їх у ярмо

7. виховання та народна мораль

8. авторитет у громаді та самореалізація

Композиція і сюжет твору

Після тривалої роботи з упорядкування тексту автори поділили роман на чотири великі частини, кожна з яких має по декілька розділів.

Перша частина виконує експозиційну роль: розповідає про батьків Чіпки, його дитинство, юність, товаришування з Грицьком Чупруненком. Друга ретроспективна, містить передісторію основних подій. 

Розвиток вирішальних подій припадає на третю частину. Чіпка втрачає землю, «шукає правду» і зрештою обирає злочинний шлях. У наступній, четвертій частині перетинаються лінії Чіпки й Максима Гудзя. Галя, дочка Максима, стає Чіпчиною дружиною.

Розв'язкою роману стають криваве вбивство козацької родини Хоменків і арешт Чіпки. В історії життя головного героя роману можна виділити не один, а декілька кульмінаційних моментів: утрата землі, що підштовхнула до мораль-ного занепаду, вигнання із земства та остаточне виродження «правдошукача» його участь у жорстокому вбивстві односельців заради наживи.

Образи твору

Чіпка Варениченко

Образ Чіпки представлений у розвитку: від народження й до того часу, коли він перетворився на засудженого злочинця і вбивцю.

Автори змалювали формування особистості героя та розкрили мотиви, якими він керується у своїй поведінці. Осмислюючи життя з реалістичних позицій, вони не оминули й можливостей натуралізму.

Відчуття власної соціальної вторинності та водночас гострий і допитливий розум змушують Чіпку з самого дитинства замислюватись над несправедливим улаштуванням світу. Від початку автори окреслюють конфліктний характер персонажа, передусім з огляду на його маргінальне становище в межах селянського колективу.

Поряд із ним (для порівняння) вони зображують бідного сироту Грицька, який усе ж, на відміну від байстрюка Чіпки, має більше шансів соціально адаптуватися: сироті співчувають, а байстрюка дражнять і зневажають. Маючи схожі початкові матеріальні можливості, ці персонажі по-різному реалізують себе в житті. 

Подією, що підштовхнула Чіпку до морального виродження, стала втрата землі. Діставши від громади земельний наділ, парубок долучився до загального ритму хліборобського життя.Однак утрата землі знову робить його людиною другого сорту, а розчарування в законних шляхах відновлення справедливості штовхає в бік стихійного бунтарства.

Жіночі образи

У романі є декілька героїнь, які по-різному вплинули на долю Чіпки. Найсвіт-ліші враження лишила по собі бабуся Оришка, проста селянка з добрим і щирим серцем. 

Дуже непрості стосунки склалися в Чіпки з матір'ю. Мотря була вимогливою: підтримувала сина в усьому доброму, та не могла пробачити злого. 

«Польова царівна» і «розбишацька дочка» - так означено в романі доньку Максима Гудзя Галю. У неї щиро закохався Чіпка, а вона робила все, аби відвернути його від злодійського життя. 

Грицько та Христя

У цій парі втілено багато чого від народного ідеалу, оспіваного у фольклорі. Це проста й дещо сентиментальна історія здійсненої мрії, досягнутого родинного щастя.

Грицько Чупрун довго намагався підтримувати добрі стосунки з другом дитинства. А коли в родині Чупринів народився первісток, саме Чіпчину дружину Галю запросили бути хрещеною матір'ю. 

Максим Ґудзь, Лушня, Матня, Пацюк

Проблема «пропащої сили» розкривається також в образі запеклого злодія Максима Гудзя. У селі він став учасником вуличних бійок і бешкетів, пиячив, а згодом при звичаївся до крадіжок. Зрештою потрапив до війська і там прижився. Але й у війську Максим не надто змінився — ніколи не цурався криміналь них оборудок. Зійшовся з колишньою офіцерською утриманкою Явдохою, яка стала йому вірною товаришкою в темних справах. Тільки після народження доньки Максим Гудзь зважився на зміни: вийшов у відставку, оселився на хуторі й про людське око зайнявся торгівлею.

«Шукати правду» допомагали Чіпці його «товариші» Лушня, Матня і Пацюк - сільські волоцюги й пияки, з якими він зблизився після втрати землі. Разом пиячили, нарікали на долю, несправедливий світ, лаяли панів, а потім постановили «відбирати своє».