Робочий архів

  Подивіться на наші степи, долини, переліски. Скільки тут краси, яка вона різноманітна! Яке багатство барв, кольорів і відтінків! Правий берег Дніпра горбистий. Горби йдуть немов хвилями. І чим далі хвиля, тим тонші, ніжніші барви накладає на неї сонце. Подивіться на першу. Тут можна розрізнити кожне дерево, навіть стебло соняшника. Подивіться на другу хвилю. Вона сіра, як отара овець у тумані. Дерева на тих горбах здаються табунами гусей, що опустилися відпочити перед далекою дорогою. А третя хвиля синя. Вона схожа на пелюстки тендітних пролісків. На ній уже можна тільки вгадати, а не розрізнити лісосмуги, прямокутники полів. Усе це ховається в якомусь серпанку.

Ви вже не раз чули на моєму каналі, і, думаю, деінде, що те чи те слово праслов’янського походження. То що ж це за мова така – праслов’янська? ☝️Праслов’янська мова – це прамова, з діалектів якої утворилися сучасні слов’янські мови, зокрема й українська. Існувала вона в період між III тис. до н. е й VI ст. н. е. Але це не точно 🤷‍♀️  Праслов’ян як окремого народу, звісно, не було. Були слов’янські племена, які розмовляли діалектами однієї мови. Як ця мова тоді називалася, насправді невідомо.  Писемних пам’яток цієї мови не знайшли, а отже, складно сказати, якою ж була ця давня мова. Та лінгвісти змогли її реконструювати. А зробили вони це, досліджуючи писемні пам’ятки слов’янських мов та їхніх діалектів.  Науковці вивчали спільні й відмінні риси, які відбувалися  протягом розвитку цих мов у граматиці, лексиці, фонетиці, синтаксисі, і дійшли висновку про існування колись спільної для всіх слов’ян мови, яку й назвали терміном праслов’янська мова.   Коли ми говоримо, що якесь слово прасл

 

1. Напишіть твір-роздум (1,5 сторінки) на тему: «Той, у кого порожня душа, не може бути справжнім другом» (В. Сухомлинський). Обґрунтуйте свою думку доречними аргументами і життєвим прикладом. Напишіть, як ви розумієте вислів «Заговори до мене, щоб я тебе побачив (ла)» 2. Запишіть правильно службові слова. З посеред, які ж бо, за для, ніби то, на зустріч, бозна де, по між, таки прийшов, так от, тільки що, з над, що року, у продовж, хіба що, на перекір, навряд чи, на при кінці, не зважаючи на, при тім, аби що, не мов би то, ані хто, скажи но, де коли. 3. Перепишіть подані речення, замінюючи виділені слова та словосполучення фразеологізмами. Довелося вирушати зовсім рано . 2. Мати була весь вечір неспокійна .3. Його батько був великим майстром. 4. Молоді жили дружно . 5. Зимовими вечорами вони часто сиділи без діла. 6. Хитрий дядько зумів обманути покупця. 4. Відредагуйте речення. Мені до школи іти біля одного кілометра. Хлопець хворіє діабетом. Ми будемо ходити в театр один раз в міся

Надія Симчич "Марко з Котигорошівки"   Надія Симчич. Марко з Котигорошівки (п’єса-казка на 2 дії) Дійові особи: Марко, хлопець Котигорошиха, його мати Чаклунка Марічка Вернидуб, дівчина Дід Вернигора Крутивусиха, жінка з немовлям Їм Не Наїмся, дядько П’ю Не Нап’юся, дядько Скороход, дядько Слухач, дядько  Хвеська, тітка  Голос змія Дія відбувається в невеличкому селі Котигорошівці, де живуть нащадки славного богатиря Котигорошка та його побратимів. І ДІЯ КАРТИНА ПЕРША Сільська вулиця; з одного боку видніється господа Котигорошків. Світає. Починають подавати голоси перші птахи. Зненацька повітря прорізає незвичайний шум – неначе летить, б’ючи крильми, велетенський ящур. Потім чується з невеликою перервою два глухих, але могутніх удари – аж двигтить земля. Якийсь час панує тиша, а потім на вулиці починають з’являтися сонні, одягнені абияк мешканці.  ЯВА ПЕРША Їм Не Наїмся, П’ю Не Нап’юся, Скороход, Хвеська, Слухач ЇМ НЕ НАЇМСЯ. Що це було? П’Ю НЕ НАП’ЮСЯ. Щось гупнуло! ЇМ НЕ НА

Культ предків  Культ предків — віра в те, що людина живе й по смерті. Померлий, переходячи до іншого світу, стає людиною незвичайною і робиться охоронцем свого роду, чужому ж може шкодити. Душа людини — то є втілення душі життєдайного Сонця—Сварога, що з доісторичних часів стало для нього Дажбогом. Хто посилає благодійне тепло? Сонце! Вся природа, як і всеобновлююче сонце, має свою душу. Весною всетворяще сонце оживлює все, приносить із собою після довгої зимової сплячки Любов і Радість, Життя і Надію. Навкруги оживають струмки, озера, ріки; зеленіють ліси, поля і луки; лунають голоси птахів... Все ожило! Небо стало святістю і відкрило для землі свої Небесні Золоті ворота. Птахи повертаються з Вирію, а душі предків також відлітали у Вирій — тож і вони повертаються! Хіба ж під впливом такої чудодійної пори не можуть воскреснути й вони? Наші предки істинно вірили в цю чудодійну силу воскресіння. Усе відбувається з волі Нав’я, тобто померлих, які живуть у полях, лугах, лісах, водах. Віра