Ерік Сігел "Історія одного кохання"
Я тобі галантно не вклонюся,
Компліменту зроду не зліплю,
Тільки в очі ніжні задивлюся,
В них свою тривогу утоплю.
І коли химерною габою
Спеленає землю довга ніч,
Довго серце тужить за тобою,
Довго сон мені не йде до віч.
Довго білі таємничі крила
Обвивають маревом видінь,
І стоїш ти, крихітна, і мила,
І прозора, мов ранкова тінь.
І палають, ніби стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи, неціловані і грішні,
Очі, божевільно голубі.
Ерік Сіґел (п.п.ХХст - поч. ХХІ) — американський письменник, сценарист і науковець, автор повісті «Історія кохання», яка вважається однією з найпопулярніших книжок ХХ століття.
Народився у Нью-Йорку у єврейській родині. Батько був рабином місцевої синагоги, тому з дитинства Ерік вивчив іврит і Тору. Також вільно володів німецькою, французькою, давньогрецькою й латинською мовами.
У школі був президентом учнівської громади, а також захоплювався легкою атлетикою, а після випуску ще 20 років брав участь щорічних Бостонських марафонах і мав дуже гарні результати.
Закінчив університет Гарвард у 1958.
Наприкінці 1960-х рр. викладав класичну літературу в Єльському університеті (США).
1968 — написав сценарій до анімаційного музичного фільму «Жовтий підводний човен» (Yellow Submarine), присвяченого групі The Beatles.
1969 — написав повість про любов студента Гарварду і студентки Редкліффського коледжу, яка вмирає у фіналі від раку. Повість Сігала не викликала цікавості видавців, і літературний агент автора запропонував йому написати на її основі сценарій, який придбала кіностудія Paramount Pictures.
Фільм «Історія кохання» (Love Story, режисер Артур Гіллер) за сценарієм Сігала вийшов на екрани 1970 року. Картина стала лідером прокату 1971 і була номінована на 7 премій «Оскар», у тому числі за найкращий сценарій, проте отримала лише одну нагороду — за музику (автор — Френсіс Лей, музична тема з фільму набула світової популярності). «Історія кохання» з моменту її виходу на екрани регулярно включається до списків найромантичніших фільмів.
Уже під час зйомок фільму представники студії запропонували автору видати перероблену версію повісті. Цього разу успіх книги був нефмовірним. Книга стала бест селлером 1970 року.
1977 року видали продовження «Історії кохання» — «Історію Олівера» (Oliver's Story), яка також була екранізована.
Згодом Сігал викладав античну літературу у Гарвардському і Принстонському університетах. Автор низки наукових праць.
Останні 25 років життя потерпав від хвороби Паркінсона.
Помер 17 січня 2010 року, похований на одному з цвинтарів Лондона.
2. "Історія одного кохання"
Сігал написав повість «Історія одного кохання», коли йому було 32 роки і він викладав класичну літературу в Єльському університеті (США).
Герої:
Олівер Берретт IV — син мільйонера з давнього аристократичного роду. Його батько — один із найвпливовіших промисловців і банкірів США.
Дженніфер Кавіллері — студентка музичного факультету Редкліффского коледжу, донька італійських емігрантів. Її мати загинула в автомобільній катастрофі, коли Дженні була ще маленькою. Вихованням дівчини займався батько.
Тема: історія кохання людей, які належать до різних суспільних прошарків, але кидають виклик упередженням.
У 70х роках ХХ століття для Америки особливо актуальною була тема боротьби за рівність прав людей, незалежно від стану та кольору шкіри, тож роман мав миттєвий комерційний успіх, незважаючи на нищівні рецензії. Він був номінований на Національну книжкову премію, але його зняли з розгляду після того, як судді погрожували піти у відставку. Вільям Стайрон, голова журі з художньої літератури того року, назвав його «банальною книгою, яка просто не відповідає критеріям літератури», і припустив, що навіть номінація «принизила б» усі інші романи, що розглядалися.
Цей твір має передісторію, пов'язану із особистим досвідом автора.
Під час навчання в школі, Ерік закохався у дівчину з єврейської родини - Дженнет Сассман. Кохання було невзаємним, але автор із 16 років писав дівчині листи, які теж лишалися без відповіді.
Дженнет була вродливою, мала музичну освіту, любила Моцарта, Баха і "Бітлз"; вона носила окуляри і любила кепкувати з довколишніх; тож не дивно, що у першому варіанті повісті кохана Олівера була не італійкою, а єврейкою.
Листування без відповіді завершилося у 1969 році. Одного разу о третій ночі Дженнет хтось зателефонував. Це був Ерік. Він повідомив, що надсилає останнього листа: це була повість "Історія одного кохання".
Виявилося, що Дженнет зберігала всі листи Еріка.
Коментарі
Дописати коментар