Робочий архів

Наголос на перш. склад Наголос на друг. склад Наголос на трет. склад Наголос на четв. склад Двійка Мільйон Телевізор Необережно Блискавка Новий Одинадцять Гідність Старий Чотирнадцять Тонкий Половина Навчальний Український Четвірка Захисник Родина Почуття Читання Співчувати Бажання Дивовижний Важкий Сніговий Чекання Велика Пір’їнка Неспокій

Соломія Крушельницька залишалася українською патріоткою, хоча і побачила весь світ… Вона була першою, хто пропагував українські народні пісні, твори вітчизняних композиторів у Європі, Африці й Америці. Соломія Амвросіївна завжди підкреслювала своє походження – на біс виконувала тільки українські пісні, хоча і вміла співати 8-ма мовами! Ні слава, ні тріумф ніколи не заважали їй підтримувати тісні зв’язки зі своєю Батьківщиною, рідним народом, з передовими діячами української культури – Іваном Франком, Михайлом Павликом, Лесею Українкою, Миколою Лисенком, Ольгою Кобилянською та іншими. Висока та струнка білявка з довгими косами, балакуча мрійниця з великими сірими очима, відкрита та щира сусідка, весела та дотепна подруга – вона хіба що якоюсь особливою, материнською затятістю вирізнялася з-поміж інших сільських дівчат. З нею мріяли виступати славетні Федір Шаляпін, Енріко Карузо, Тітто Руффо, а вона думала як кожного року потрапити на Галичину  і подарувати концерт «своїм людям». На

Вдіну сукню гранатову Із блискучим пасом, Мешти нові си обую З високим обцасом, До торебки люстро кину, Телефон, полярис, Ще дзигарок си надіну Й зо два перстні нараз. Трохи очі підмалюю І закручу кугіль, Ну а брови так підведу- Би були як вугіль. Ще си лиця насмарую- Най будут ружові, І коралі си зачіплю Із перлів чудові. Жакет візьму собі в руку- Може бути зимно. Й з чоловіком в центр підемо Поки ще ся видно. Я на нього строго гляну- Чи фасонг тримає, Чи як галицький кавалір Нині виглядає? Же би люди не казали, Що погана жінка- Мусит мати такий вигляд, Як нова копійка. А то значит- гарнітур, Глянцовані мешти, Ще сорочка щоб у тон Й дуже всього решти. Зачіска, лице і руки- Гарні, це важливо. Мова мудра і поважна- Щоб не матів злива. В нас то дуже сильно значит З ким ідеш під руку, Не сховаєш від нікого На мешті пилюку. То не зовсім просто є Так планку тримати, Але як поваги хочеш- Тре терпіня мати. Як усе, що є не так Ми підкорегуєм- Вже спокійно собі в центр З милим спацеруєм. Йдем

1. Мовити (промовляти Слово) 2. Казати (казку) 3. Говорити (правду) 4. Балакати (синонім: лялякати) 5. Відати (повідати словом) 6. Розмовляти (з кимось) 7. Ректи (урочисто проголошувати) 8. Гутарити (ладно домовлятися) 9. Цвірінькати (ніжнозвучно говорити) 10. Тьохкати (розмовляти як пара соловейок) 11. Лепетати (дитяча мова) 12. Шкабарчати (не дуже приязно говорити) 13. Прорікати (майбутнє) 14. Цвікати (докоряти) 15. Співати (тихо мовити колисанку діткам) 16. Промовляти (Слово, Орацію) 17. Пащекувати (грубо говорити) 18. Бормотати (мовити не розкриваючи рота) 19. Гомоніти (лагідно, приглушено говорити) 20. Сокотати (ніжно, солодко говорити) 21. Триндити (казати неправду) 22. Наговорювати (текст у мікрофон; на когось) 23. Лаяти (за аморальні вчинки) 24. Висловлювати (думку) 25. Гиркати (перекидатися словами, сваритися) 26. Туркотіти (мило перемовлятися) 27. Цвенькати (мовити іноземною мовою) 28. Нарікати (на дощ або пекуче сонце; долю) 29. Провіщати (ладну погоду, майбутнє) 30. Ґерґо

Багато років тому антрополог Маргарет Мід запитала студентів, що вони вважають першою ознакою цивілізації. Студенти очікували, що Мід розповість про риболовні гачки, глиняні горщики або оброблені камені. Але ні. Мід сказала, що першою ознакою цивілізації в стародавній культурі є стегнова кістка, яка була зламана, а потім зрослася. Мід пояснила, що якщо жива істота в царстві тварин ламає лапу, то вона помирає. Зі зламаною лапою воно не може втекти від небезпеки, дістатися до річки, щоб напитися або полювати за їжею. Вона стає здобиччю для хижаків, оскільки кістка зростається досить довго. Стегнова кістка, яка була зламана, а потім зрослася – це доказ того, що хтось витратив час, щоб залишитися з тим, хто отримав це ушкодження, перев’язав рани, переніс людину в безпечне місце і охороняв її, поки та не відновилася. Допомагати іншій людині під час важкого періоду – це той вчинок, з якого починається цивілізація, – сказала Мід.

"Моя баба Юстина, Царство їй Небесне, ніколи не гнівалася на людей. Часом сусідка кидала на нашу стежку бур’яни, випускала своїх курей  на наш город, або вигадувала ще якісь капості. Баба дивилася, тихо зітхала і … поверталася до хати. Я не могла повірити: як можна було бути такою “безхребетною”?! Бабу виділяв серед сільського люду якийсь дивний спокій. Вона прибирала зі стежки прив’ялі будяки, закривала очі на сусідських курей, які порпалися у наших бараболях, і на подзьобані ними полуниці, на чужих дітлахів на нашій черешні…. Вона й нас ніколи не сварила, що б ми із сестрою й кузинками не “сотворили” з усього розмаху наших дитячої безтурботності й егоїзму. Проте щодня й щохвилини ми відчували бабину любов до нас і до усього світу, включаючи кожний кущик порічок, стару липу чи стебельце конюшини. Як би там не було, на бабі закінчувалась кожна чутка й кожна недобра новина. Далі бабиної хати вона не йшла. Зате до баби першої й приходили, аби поділитися добрими вістями чи з