Переказ про виконання процесу праці
КОВАЛЬСТВО З глибокої давнини людству відома професія коваля. Уявити українське село без кузні було неможливо. Чорна, задимлена, приземкувата, стояла вона на околиці самотиною. Але з ранку до вечора простували до неї люди: то коня підкувати, то плуга полагодити, то косу виклепати. Здавна до ковалів сформувалося шанобливе ставлення. Їх вважали чарівниками, котрих навіть нечиста сила боялася, адже коваль міг порозумітися і з вогнем, і з вітром. Ось чому опікуном ковалів і ковальства став у прадавні часи став бог неба і вогню Сварог. Із поширенням християнства роль покровителів ковалів перебрали на себе святі Кузьма і Дем’ян. Вони, за народними переказами, вважалися першими ковалями на землі, які подарували людям плуг, молоток, цвяхи. Майже в кожному селі була своя кузня. Душею кузні вважалася ковальська піч з горном. Через сопло вона з’єднувалася з міхом. «Роздувся, як ковальський міх», - жартували селяни над пихатими з...