Робочий архів

Сума то сума, та треба ще й ума Нажити багато грошей – хоробрість, зберегти їх – мудрість, вміло витратити – мистецтво. Бертольд Авербах Сьогодні ми поговоримо про… ні, не про гроші, а про вміння їх витрачати, любов та відповідальність. Любов, спитаєте ви? Як любов пов’язана з грошима? Дуже просто: щоб піклуватися про вас, ваші батьки заробляють гроші на оплату житла, комунальних послуг, їжі для сім*ї, маленьких (та великих) приємностей. А скільки було витрачено не тільки грошей, але й сил, доки ви були ще маленькі. Хто має молодших братів, сестричок, мабуть, розуміє, скільки потребує маленька дитина. Якщо ми справді любимо, то хочемо, щоб нашим близьким було добре, тому й турбуємося про них. Але перед тим, як ми почнемо гру, давайте познайомимося з учасниками та правилами нашої вікторини. (Ознайомлення з правилами вікторини для учасників та глядачів. Знайомство з командами: назва, девіз, емблема) Ми пригадаємо, які персонажі своєю кмітливостю, щедрістю та лю

Кажуть, що існують автори одного твору, після якого в них в принципі нічого іншого і не виходить. Це і режисери, і поети – мовляв, вичерпують вони свій творчий потенціал… ось так, одним пострілом. У Павла Чубинського є п’ять томів етнографічних розвідок… Але славу йому приніс єдиний вірш! Він став його безсмертям, але і Голгофою. Його знаєте і ви – «Ще не вмерла Україна»…! Майбутній автор українського гімну народився на території сучасного Борисполя 27 січня 1839 року. Його батьки, представники української шляхти, поважали українські традиції та заоохочували інтерес малого хлопця до рідних звичаїв. Саме в дитинстві сформувалась його любов до народної культури, яка згодом переросла у професію: під час своїх географічних експедицій Україною Чубинський не лише збирав картографічні відомості про край, але й записував легенди, пісні та повір’я. Результати роботи публікував на сторінках “Основ” – одного із найважливіших журналів українства того часу. Іншим захопленням юнака, яке згодом пере

23 СІЧНЯ НАРОДИВСЯ ЗАГАДКОВИЙ, ТАЛАНОВИТИЙ І НЕОДНОЗНАЧНИЙ ПАВЛО ТИЧИНА «Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі. Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить…» Цю філігранну й натхненну поезію Павло Тичина написав далекого 1912 року. Йому було тоді 21, і він уже відвідував літературні суботи Михайла Коцюбинського та друкувався в «Літературно-науковому віснику» за сприяння Михайла Грушевського. Життя було цікавим, бурхливим і сповненим, як весняні ранки, мрій та сподівань. Але згодом перетворилось на безкінечний холодний зимовий вечір... Загалом доля сприяла йому на знайомства з цікавими і знаковими людьми, так само як і на випробування. Але найголовніше – вона щедро винагородила його самобутнім та неповторним талантом. Павло Григорович Тичина тяжів до знань ще з глибокого дитинства: народився 23 січня 1891 року на Чернігівщині в родині сільського псаломщика та вчителя і мав 12 сестер та братів (тоді це була типова

Вчора щедрували? А сьогодні треба посівати! Прекрасна народна традиція, якій радіють як ті, що просять (посівають), так і ті, що дають (господарі осель). Посівання означало те, що в домі буде добробут, злагода і щастя, які дивовижним чином мають зродитись із зерен жита та пшениці, якими зазвичай обсипають домівки гості-посівальники. І не просто посівають, а ще й примовляють. От вчитайтесь у ці неймовірно глибинні і щедрі слова, які дійшли до нас в цій урочистій народній традиції: Сію, сію, посіваю З Новим роком всіх вітаю! Щоб Вам весело жилося, Щоб задумане збулося, Щоб ніколи не хворіли, Щоб нічого не боліло, Щоб у праці все горіло Та й в кишені шелестіло! Щоб, як квіти, Ви цвіли Та сто років прожили! ***** Сійся, родися, жито, пшениця, Всяка пашниця: Зі споду корениста,зверху колосиста. Будьте зі святом здорові, З Новим роком та Різдвом Христовим! ***** Сію, сію, засіваю, Вашу хату не минаю, З Новим роком йду до хати, Щось вам маю вінш